02 грудня 2016 року Мариночці Брацило - нашій землячці, поетесі Запорозького краю, авторці та виконавиці справжніх за духом українських пісень, мало б виповнитися 40 років.
Вечір пам`яті, до співорганізаторів якого долучилась і Запорізька спілка краєзнавців, став можливим завдячуючі родині поетеси та основному його організатору - краєзнавчому відділу Запорізької обласної бібліотеки.
ЇЇ життя, блискуче та талановите, було по вінця заповнене творчістю та улюбленою справою. Несподівано обірвавшись, воно назавжди залишилось з нами у її поезіях та піснях.
Ведуча вечора пам`яті - завідувачка краєзнавчим відділом Запорізької обласної універсальної бібліотеки - Полівода Тетяна Миколаївна - підготувала чудовий екскурс життям та творчістю Марини: початок поетичного шляху, перемоги і сподівання, відзнаки та переслідування владою, визнання творчості в Україні та світі.
Виставка-експозиція "Поетами народжуються", представлена на вечорі, працюватиме до кінця року на 2-му поверсі бібліотеки, тому кожен охочий, хто не зміг бути присутнім на вечорі, матиме змогу доторкнутись до життя поетки та піснярки - патріотки українства та Запорозької землі.
Спогадами про студентку Марину Брацило, талант якої став відомим ще в роки навчання в Запорізькому Національному університеті (в 90-ті роки - Запорізькому державному університеті) поділилась її викладачка, а сьогодні заступник оргкомітету конкурсу, який носить ім`я видатної землячки - Стадніченко Ольга Олександрівна (доцент, завкафедри українознавства ЗНУ).
Саме Запорізький університет став організатором "Хортицьких дзвонів" - Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило. В цьому, 2016 році, конкурс вже третє пройде на запорозькій землі і відзначить талановиту молодь із всієї країни. Заключний етап конкурсу, відзначення та нагородження переможців пройде 02 грудня, в день народження поетеси, в 2-му корпусі ЗНУ в аудиторії 224 о 15-00 годині.
Від Запорізької обласної спілки краєзнавців України до присутньої на вечорі творчої інтелігенції та шанувальників творчості звернулась Голова запорозьких спільчан - Денисенко Олена Володимирівна. Роки знайомства з Мариночкою - веселою і щирою людиною, талановитою поеткою, назавжди залишають світле сяйво в душі всіх, хто перетинався з нею по життю. Вивчення життєвого шляху цієї непересічної людини, сповнене доброти та любові до рідної землі, підтримка всіх проектів, пов`язаних з її ім`ям - є одним із творчих завдань запорозьких краєзнавців. Людмила Федорівна Брацило, мати талановитої поетеси - очолює літературно-мистецьку краєзнавчу комісію Спілки і є тією натхненною силою, яка підтримує колег та шанувальників таланту доньки в прагненні увічнити пам`ять про її життя та донести до всієї громади неперевершену поетику її слова.
Маринчина творчість стала натхненням для створення поетичної композиції за віршами авторки, яка була представлена студентами акторського відділення ЗНУ під керівництвом Заслуженої артистки України - Фріган Любові Іванівни. Юні актори самі обирали ту поезію, яку відчули своїм серцем - і саме тому, їх виступи були такими проникливими та зворушили всіх присутніх.
Неймовірно талановито декламували поезії Марини гурківці поетичного слова Запорізького січового колегіуму, які розвивають свій талант під керівництвом Світлани Григорівни Коваленко.
Звучали на вечорі й авторські пісні Марини у виконанні її давнього друга та колеги - Дмитра Московцева - члена оргкомітету "Хортицьких дзвонів", актора, члена Спілки письменників України, заступника директора "Нового Театру".
Дмитро часто виконує пісні нашої землячки в різних країнах та перед різними аудиторіями. Але всі сприймають їх як старовинні козацькі, настільки сильно та правдиво піснярка змогла передати музикою та словом свою безмежну любов до свого народу та до своєї землі.
А завершити нашу розповідь хотілось би так, як завершився і сам Вечір пам`яті - віршем Ліни Костенко "Умирають майстри", який виконала Кучеренко Тамара Василівна - велика шанувальниця таланту Марини.
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони - як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і е висота.
Стаття Паліводи Т.М.
увійшла до першого номеру за 2016 рік
електронного часопису Спілки "КРАЄЗНАВСТВО ЗАПОРОЖЖЯ"
luda 2014 (Friday, 02 December 2016 10:23)
Дякуємо за щирі та теплі слова на адресу нашої донечки