Запорізька обласна організація Національної спілки краєзнавців України, відповідно до Положення про щорічну премію Президента України «Українська книжка року», затвердженого Указом Президента України від 16 грудня 2009 року №1058, висунула на здобуття премії у номінації «за видатні досягнення у галузі художньої літератури» - книжкове видання творів сучасної української поезії Марини Брацило «Шовкова держава».
Інформація про автора.
Брацило Марина Анатоліївна (Нога) – народилась 02 грудня 1976 року (м.Запоріжжя) – померла 17 червня 2013 року (трагічно загинула м.Київ).
З раннього дитинства відчула потяг до поетичного слова. Дитячі та юнацькі роки пройшли на острові Хортиця, який поетеса вважала одним із джерел своєї творчої наснаги. Переможниця багатьох Всеукраїнських пісенних та поетичних конкурсів і фестивалів. На підтвердження зрілості її творчості, в 19-річному віці, Марину Брацило було прийнято до Національної спілки письменників України (1997 р.). За фахом філолог (закінчила Запорізький державний університет). Працювала редактором в ряді всеукраїнських періодичних видань (м.Київ), разом із видавництвом «Смолоскип» проводила величезну роботу серед літераторів-початківців, зокрема, в якості одного із організаторів Ірпінських семінарів та як член журі фестивалю живої поезії «Молоде вино».
Поетеса є авторкою численних публікацій у вітчизняній періодиці та семи поетичних збірок: «Хортицькі дзвони» (1995 р.), «Благовіст» (1996 р.), «Мелодія вічних прощань» (1997 р.), «Сонцетяжіння»(2001 р.), «Чотири пори любові» (2006 р.), «More amore» (2011 р.), «Шовкова держава» (посмертне видання 2014р.).
Також Марина є авторкою текстів та музики до більш як 100 пісень і саме на спомин її таланту з 2013 року в Запоріжжі започатковано та з успіхом проводиться щорічний Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони».
Марина Брацило представляє літературне покоління дев’яностиків, яке сформувалось разом із незалежною державою, згуртувавшись навколо видавництва «Смолоскип», підтриманого українською діаспорою та Спілкою письменників України. Це середовище огранило її перші кроки у віршуванні українською, поволі привело і до авторської пісні. Марина була першою українською поетичною ластівкою зрусифікованого Запоріжжя.
Сайт авторки – bratsylo.com.ua
Інформація про видання.
Збірка сучасної української лірики «Шовкова держава» - посмертне видання поетеси та пісняра Марини Брацило, рукопис якого було підготовлено до друку ще за життя авторки. Рукопис було створено напередодні Майдану, в останній рік життя, коли поетеса відчула на своїй власній родині утиски тогочасної державної машини. Адже в ході наступу антидемократичних сил, Марину Брацило, разом з її чоловіком – відомим українським поетом Юрієм Ногою, було звинувачено в руйнуванні пам’ятника Сталіну в Запоріжжі, звідки поетеса родом.
Алегорію, яку поетеса використала стосовно назви, прийшла з казки, яка зачепила її ще в дитинстві. В ній ішлося про володаря держави, у якого одне око завжди сміялося, а інше - плакало, бо саме такі різні долі – щасливу і нещасливу — мали мешканці цієї країни, оточеної з усіх боків ворогами. З тих дитячих літ у душі поетеси жив спогад про благополучне завершення казки: до цієї держави давній товариш володаря послав свого сина, який і переміг усіх ворогів. Виходячи з того, що переважна більшість поезій, які ввійшли до збірки, написані в останні роки, коли поетів в Україні не жалували, Маринчина бунтівна підсвідомість саме цією поезією шукала шляхів до оновлення та очищення українського духу. У вступі до першого, однойменного розділу, вона стверджувально зазначає: «…Нашу казку ще не закінчено… Ми-самі собі герої… І все, що у нас є, – наша шовкова держава, країна мрійних і добрих людей, яким не варто забувати, що вони-саме такі…». Це і сьогодні звучить, як заклик до дії, а примірники книжки, передані в рамках акції «Війна і слово» воякам АТО – і зараз на передовій.
Всі розділи книжки супроводжуються неповторними роботами талановитого запорізького графіка та дизайнера Лариси Климової.
Видання сучасної української поезії Марини Брацило «Шовкова держава» є достойним номінантом на звання «Українська книжка року». Збірка поетичних текстів обсягом у 322 сторінки створює цілісний образ сучасної української ліричної героїні, свідомість якої всотала генетичну пам'ять свого народу з усіма його поразками та злетами і яка вірить, що на її рідній землі добро обов’язково переможе зло. Цією збіркою поетеса підтвердила, що вона є справжньою українською мисткинею нової генерації, активною учасницею вітчизняного літературного процесу, палкою популяризаторкою українського поетичного слова.
Поезії розділу «Пам'ять козацького степу», народжені величчю Хортиці, на якій виросла і змужніла поетеса та відчуттями неодноразового перебування в гуляйпільських степах, звідки родом її батьки і ще, де-ін-де, в постатях земляків та й проступають риси махновської вольниці… У поезіях яскраво окреслено тему степу, де нортувався запорозький дух, де і по сьогодні ятрить серце Богданова «спокута», де залишили свій слід «кроваві роси» невольниць та бентежить душу занепад українського села, понівечені кургани, зречення сучасними «потурнаками» своїх коренів, брак відповідальності перед майбутнім…
Розділом інтимної лірики «Ключі від ранку» автор засвідчує свою данину цій вічній темі, виписуючи своїх ліричних героїв у етнічно рідному і пізнаваному середовищі.
До розділу «Неприкаяний блазень» авторка включає, на перший погляд, незвичні для її творчої манери тексти. Вони - продукт роздумів про втрачене покоління, про вплив урбанізованого середовища на хитку юначу особистість, деколи зраду власного «я», а частіше - одягнену маску блазня, щоб не виказати справжні почуття. Через образ «неприкаяного блазня» поетеса також спробувала показати бунтівну суть незадоволеної сучасним життям особистості, яка не може спромогтися на іншу форму бунтарства проти системи і для якої блюзнірство може стати певним засобом існування
Розділ «Перепустка у вирій» за життя авторки виглядав ніби передчасним для поетеси, вікова категорія якої трохи більше за 30… Та її передчасний відхід у Вічність, за нез’ясованих до цього часу обставин, багато що прояснив… Мабуть, щось передчуваючи, Марина шукала свою перепустку до Вічності…
На завершення рукопису поетесою залишене потужне есе - «Колиска вічної любові», як нагадування простої істини: невмирущими ми будемо лише тоді, коли в нашій «Шовковій державі» будемо однією родиною…
Отож, представлена на конкурс збірка поезій Марини Брацило «Шовкова держава» є поетичним посібником із любові до рідної землі, духовний дороговказ у реаліях гібридної війни, де кожен з нас випробовується на духовну міць, це видання – оберіг для тих, хто знає, де його Батьківщина. Збірка наповнена композиційним новаторством та має широку тематичну палітру, яскравість образів, народнопоетичне підґрунтя, високу професійну поетичну майстерність, мовну виразність, енциклопедичність та непідробний патріотизм автора, які знайшли відображення у неперевершеній поетиці.
Сподіваємось, що компетентне журі відчує та належним чином оцінить представлену для участі в конкурсі для здобуття щорічної Премії Президента України «Українська книжка року» у номінації «за видатні досягнення у галузі художньої літератури» видання творів сучасної української поезії Марини Брацило «Шовкова держава».
Write a comment
t.n.lysenko@gmail.com (Wednesday, 14 December 2016 16:12)
Чудово!Зворушливо!